Акт, -ту, м. 1) = Ді́я (въ драматическомъ сочиненіи). 2) Актъ, документъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти.
Боклак, -ка, м. = колач 3.
Глодати, -даю, -єш, и гложу, -жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодами.Дітей годувать, як камінь глодать. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Не борони козі ліса, — най гложе.
Закінча́ти и закінчити, -чу́, -чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ.
Закуйо́вдити, -джу, -диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сдѣлаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило!
Нестямитися, -млюся, -мишся, гл. Не опомниться; быть внѣ себя. Козак од радости нестямивсь, що князь виходе битись з ним.
Німий, -а, -е. Нѣмой; безгласный. Глухого а німого справи не допитаєшся. Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, — з німими стінами. a щоб тебе в німі дошки положили! Проклятіе: пожеланіе смерти. Ум. німе́нький. Ой постіль біленька, а стіна німенька.
Повіятися, -віюся, -єшся, гл. Отправиться, пойти. Гайдамаки повіялись із Черкас. Мати повіялась кудись. Сами вперед повіялись.
Повсть, -ті и -ти, ж. Войлокъ. Мали собі од вітру і хуртуни халабуди, окутані повстьми. повсті бити. Дѣлать войлокъ.
Роспрощання, -ня, с. Прощаніе. Що ж тобі говорила начальниця на роспрощанні? На роспрощання поставили могорич.
