Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубожіти

Зубожіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. ІІ. 105.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 188.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБОЖІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБОЖІТИ"
Гайдучище, -ща, м. Ув. отъ гайдук.
Дери́нник, -ка, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101.
Ді́вонька, -ки, ж. Ум. отъ діва.
Дотовкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Дотолочься. 2) Довозиться.
Зади́рга, -ги, зади́рка, -ки, ж. 1) Задоръ; ссора. Кіндрат на задиргу йде. Нволынск. у. 2) Заусеница. Камен. у. Ум. зади́рочка.
Квапний, -а, -е. 1) Спѣшный. 2) Охочій до чего. 3) Соблазнительный. Гроши квапні! що кожне на їх квапиться. Чигир. у.
Малю́чкий, -а, -е. Малю́хнийУг. Лем. 433.
Плечастий, -а, -е. Плечистый, широкоплечій. Візника плечастий, усатий. МВ. (О. 1862. III. 51).
Пошпарити, -рю, -риш, гл. Обварить кипяткомъ (во множествѣ).
Приказувати, -вую, -єш, сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБОЖІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.