Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Ворухливий, -а, -е. Подвижной; безпокойный.
Ди́бо́шки Въ выраженіи: на дибошках. На цыпочкахъ. Підходить на дибошках, щоб не чуть було. Cм. II. Дибки.
Задими́ти Cм. задимлювати.
Мархо́тка, -ки, ж. Махорка. Ум. мархоточка. Ой курив я мархоточку, а тепер лехкий табак.
Опухти. Cм. опухати.
Плюхкати, -каю, -єш, гл. = хлюпати. Піди до моря та плюхни од себе води, то буде тобі (чортові) товариш. От прийшов він, хлюпнув, дивиться, стоїть такий, як і він; давай він тоді плюхкать.
Понакипати, -паємо, -єте, гл. Накипѣть (во множествѣ).
Тужний, -а, -е. Грустный, горестный.
Чухати, -хаю, -єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає.
