Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

квилити

Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. Шевч. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. МВ. ІІ. 48. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Макс. (1849) 23. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає. АД. І. 95.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВИЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВИЛИТИ"
Боклажок, -жка, м. Ум. отъ боклаг. 2) Головастикъ. Вх. Пч. ІІ. 17. 3) Порода яблокъ. Вх. Зн. 4.
Браташшя, -шя, с. соб. Братцы. Употребл. преимуществ. какъ слово обращенія. Якої ж зам, браташшя, заспівати? К. Бай. 121.
Видавник, -ка, м. Издатель. Желех.
Відлюдок, -дка, м. = відлюдник.
Дія́кон, -на, м. = Дякон. Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Жовтля́вий, -а, -е. = жовтявий.
Ковалдо, -да, с. Молотъ для передвиженія шпалъ. Борз. у.
Палко нар. 1) Горюче, жарко. Дрова горять палко. 2) Вспыльчиво. 3) Пылко.
Росхлюпати, -ся. Cм. росхлюпувати, -ся.
Страждатися, -даюся, -єшся, гл. = страждати. Де син Божий страждається однині й довіка. Чуб. III. 368.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КВИЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.