Жупано́к, -нка́ и жупано́чок, -чка, м. Ум. отъ жупан.
Качур, -ра, м.
1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Дикий качур все на воді і днює, й ночує.
2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. качурик. Зморозь того качурина, нехай качка кваче. Ув. качурина. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче.
Костельник, -ка, м. Католикъ. Постельники свою погибель чують.
Милови́ння, -ня, с. = милини.
Налля́ти, -лля́ю, -єш, гл. = налити.
Намика́ти II, -ка́ю, -єш, гл. 1) Наматывать, навивать. Челядина, що стоїть на вершку стога, намикає (намотує) той колач (довге перевесло з сіна) на вершок остреви, що вистає із стога. 2) Накладывать пластъ шерсти на щетку съ проволочными крючками, — для расчесыванія шерсти.
Проречистість, -тости, ж. Краснорѣчіе.
Синовиця, -ці, ж. Племянница, дочь брата.
Цапар, -ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом.
Ціплятися, -ляюся, -єшся, гл. = чеплятися. Ціпляється, як вош кожуха.
