Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. То же значеніе имѣетъ и выраженіе: як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Млин на два камені. млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. 6) синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Бодай пани при дорозі каміньчики били.
Осліп I, -пу, м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили.
Покутній, -я, -є. Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Покутнє вікно. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Під покутнім, віконечком як голубка гула.
2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв.
Помірок II, -рку, м. Пріусадебная ежегодно засѣваемая земля. На лумельському помірку стояла береза в барвінку.
Пообточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обточити, но во множествѣ.
Проповзти, -зу́, -зе́ш, гл. Проползти.
Рацавий, -а, -е. = рапавий.
Ріження, -ня, с. Сѣмя мужское. На сорочці у неї я бачила ріження — такі пятий, що бувають після гріха з чоловіком.
Спамятати, -та́ю, -єш, гл. Вспомнить. Не спам'ятаю коли саме це діялось.
Шпинь 2, -ня, м. = шпеник.
