Відгрібатися, -ба́юся, -єшся, сов. в. відгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Та Бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу.
Об'якоритися, -рюся, -ришся, гл. Твердо стать, укорениться. упереться.
Огуда, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Пазорь, па́зурь, -ря, ж.
1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями.
2) Ноготь.
Пороздавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Поштампувати, -пую, -єш, гл. Выбить штемпель.
Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Ум. рушничка. З рушнички золотої стріляє пташки.
Слиж, -жа, м.
1) = сляж. Сімсот соколят на одній постелі сплять. — Слижі на горищі.
2) Рыба Cobitis barbatula, голецъ.
Стогодній, -я, -є. Столѣтній. Згорбивсь, згнітивсь, мов дід стогодній.
Урочисто нар. Торжественно.
