Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блискучий

Блискучий, -а, -е. Блестящій. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. ІІ. 176.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 75.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИСКУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИСКУЧИЙ"
Відхвалюватися, -лююся, -єшся, гл. Грозиться. Cм. нахвалятися. Св. Л. 165.
До́ків нар. = докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала. Гол. I. 122.
Жирне́нький, -а, -е., Ум. отъ жирний.
Зольниця, -ці, ж. = зільниця. Чуб. І. 103.
Зрізна нар. Отдѣльно.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней. Харьк.
Поприневолювати, -люю, -єш, гл. Принудить (многихъ). Хиба його дочки охотою заміж ішли? Поприневолював.
Потічок, -чка, м. Ум. отъ потік.
Роспочинатися, -наюся, -єшся, сов. в. роспочатися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. К. Кр. 15. Роспочалось весілля. Левиц. І. 21.
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛИСКУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.