Виноватити, -чу, -тиш, гл. = винувати. Винуватили його архиреї. Мине виноваті, — тих виноватьте.
Ґабе́лок, -лка и ґабе́ль, -ля, м. Кожа молодаго теленка.
Заме́лювати, -люю, -єш, гл. Закатываться; сходить въ сторону. Сани замелюють. Женці почали замелювати з правого боку, та й поламали постать.
Замлі́ти Cм. замлівати.
Зубожений, -а, -е. Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі?
Казитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Бѣситься. Собаки з жиру казяться. 2) Бѣситься, проказить. Як же були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали.
Недогін, -го́ну, м. Остатокъ въ кубѣ послѣ перегона водки.
Поцілити, -лю, -лиш, гл.
1) Прицѣлиться.
2) Попасть (въ цѣль). Стрельнув і саме в крило поцілив. Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою.
Пупінок, -нка, м. = пуп'янок 1.
Хитрувати, -рую, -єш, гл. Хитрить. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш.
