Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лелечий

Леле́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 354.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕЛЕЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕЛЕЧИЙ"
Бицюня, -ні, ж. Ум. отъ биця.
Брязкотіти, -чу, -тиш, гл. = брязчати. Ком. II. 53. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими. К. ХІІ. 51.
Бунтовник, -ка, м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Кпини, кпин, ж. мн. Насмѣшки, издѣвки.
Необмильний, -а, -е. = неомильний.
Повідламувати, -мую, -єш, гл. Отломать (во множествѣ). Повідламував усі колючки з тернової гілки.
Посинілий, -а, -е. Посинѣвшій. Посинілі руки. Мир. Пов. І. 158 б.
Туширити, -рю́, -риш, гл. Стричь барановъ во второй разъ осенью. Вх. Зн. 72.
Чеверниця, -ці, ж. Насѣк. Pyrochroa coccinea. Вх. Пч. 1. 7.
Червоність, -ности, ж. Краснота. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЕЛЕЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.