Багніт, -ту, м. Штыкъ.
Голублення, -ня, с. Ласканіе, лелѣяніе, голубленіе. За голубленням та за милуванням не зчулись, як і ніч минулася.
Ли́царь, -ря, м. Рыцарь. А тут Михайлик лицарь був. Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого.
Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися.
Недочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. недочути, -чую, -єш, гл.
1) Быть тугимъ на ухо. (Съ этимъ значеніемъ употребляется только несов. видъ).
2) Не слышать, не услыхать.
Ненасит, -ту, м. = ненажир.
Познакомити, -млю, -миш, гл. = познайомити.
Пранцюватіти, -тію, -єш, гл. Болѣть, покрываться сифилитическими язвами, сыпями.
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи.
Слід II, нар. Должно, слѣдуетъ. Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід.
