Братолюбний, -а, -е. Братолюбивый. Братолюбний подвиг.
Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Дебрь, -рі, ж. Дебрь. І дебрь-пустиня неполита, сцілющою водою вмита прокинеться.
Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Старий став я: літа мої вороги заїли. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця...
Злосопротивний, -а, -е. Враждебный; о вѣтрѣ, волнѣ: противный. Злосопротивна... хвиля вставав, судна козацькі-молодецькі на три масти розбиває.
Леле́кати, -чу, -чеш, гл. Вопить, стонать. Леле 2чу-леле 2чу, — поки то встану. Вона нездужає — всю ніч леле 2че.
Ну 1), меж. Ну, їсть! нівроку! та ну бо кажіть! Да говорите же!
2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом.
3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами.
Поросплутуватися, -туємося, -єтеся, гл. Распутаться (во множествѣ).
Сполохнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне.
Чирч, -ча, м. = черкач.