Білозорий, -а, -е. Имѣющій свѣтлые глаза. Білозорий кінь. Ум. білозоренький.
Вичавити Cм. вичавлювати.
Дзижча́ння, дзижча́ти Cм. Дзизчання, дзизчати.
Збідня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. збі́днити, -ню, -ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать бѣднымъ. Будем їх двори сповняти, а свої збідняти.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Наказа́ти Cм. наказувати.
Пообшиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и обшитися, но о многихъ.
Попалитися, -лимося, -теся, гл.
1) Сжечься, обжечься (во множествѣ).
2) попалилося на небі. При закатѣ солнца облака стали красны.
Роспукати, каю, -єш, сов. в. роспукнути, -ну, -неш, гл.
1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди.
2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, вона роспукає.
Штундарь, -ря, м. Штундистъ.
