Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напилий

Напи́лий, -а, -е. Пьяный, хмѣльной. Н. Вол. у. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали. Макс. (1849), 86.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 508.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПИЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПИЛИЙ"
Голосок, -ска, м. Ум. отъ голос.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Дохапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Дохвататься.
Лю́тий, -а, -е. 1) Свирѣпый, суровый, жестокій, лютый. Збери всіх лютих змій, збери, роспитай, котора люта. Чуб. І. 122. Лютий звір. Мет. 15. Ой боїться ж воно да лютої зіми. Мет. 149. Лютий ворог. Шевч. 256. Люте горе. Шевч. 44. Не бачив кінця моїй лютій муці. Стор. МПр. 40. 2) Крѣпкій (о табакѣ). Лютий тютюн (у гуцуловъ). Шух. І. 36. 3) Февраль (назв. мѣсяца).
Нади́ми, -мів, м. мн. Паховая грыжа. Желех. Вх. Зн. 39.
Підкидьок, -дька, м. Подкидышъ. Желех.
Підкоморій, -рія, м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ).
Повигортати, -та́ю, -єш, гл. Выгресть (во множествѣ). Повигортай попіл з усіх грубок.
Понурий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.
Поосвідчати, -ча́ю, -єш, гл. Объявить, сообщить (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПИЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.