Десятолі́ття, -тя, с. Десятилѣтіе.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Зузуля, -лі, ж. и пр. = зозуля и пр.
Казитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Бѣситься. Собаки з жиру казяться. 2) Бѣситься, проказить. Як же були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали.
Кукібничок, -чка, м. Ум. отъ кукібник.
Мендиве́шка, -ки, ж. Насѣк. вошь.
Насва́тати. Cм. Насва́тувати.
Повклякати, -каємо, -єте, гл. Стать на колѣни (о многихъ). Повклякали серед хати, довго ся Богу помолили.
Понахаркувати, -кую, -єш, гл. Нахархать, наплевать (во множествѣ). Ото понахаркували, — візьми хоч піском позасипай.
Ширитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Расширяться. 2) Распространяться. Та що більше їх пригнічували, то більше вони плодились і ширились. 3) Располагаться, раскидываться. Добре ширитись в чужім.
