Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нерушиме

Нерушиме нар. Не двигаясь съ мѣста, постоянно. Ми з прадіда живемо тут нерушиме. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 557.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕРУШИМЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕРУШИМЕ"
Возичок, -чка, м. Ум. отъ віз.
Ґрульо́вина, -ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Затовкма́чувати, -чую, -єш, гл. = затокмачувати.
Заци́тькати Cм. зацитькувати.
Манасти́рь, -ря, м. Монастырь. Посадили на покуту в манастырь. Левиц. І. підвести під манастирь. Одурачить. Обдурив геть нас старий; так підвів під манастирь.
Незбутний, -а, -е. Несбыточный.
Парубків, -кова, -ве Принадлежащій парню.
Поперехрищувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и перехрестити, но во множествѣ.
Пошпотатися, -таюся, -єшся, гл. Спотыкнуться. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку. Гол. І. 8.
Халащина, -ни, ж. Лѣсная чаща. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕРУШИМЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.