Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
Важливий, -а, -е. 1) Тяжелый, вѣскій. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. 2) Важный. Те зілля дуже важливе од порухи.
Задніпря́нець, -нця, м. Житель заднѣпровья.
Затну́ти, -ся. Cм. затинати, -ся.
Зворуши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Зашевелиться. Сонечко вставало. Уже вбогі зворушились, на труд поспішали. 2) Всколыхнуться. 3) Встревожиться, взволноваться; растрогаться. Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски.
Кровця, -ці, ж. = крівця. Червоная кровця — то дівоча краса.
Прикарючити, -чу, -чиш, гл. Приклеить столярнымъ клеемъ.
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку.
Стебник, -ка, гл. = омшаник. Яловнику без ліку, скриня грошей в стебнику.
Темперувати, -ру́ю, -єш, гл. Очинивать перья, карандаши и пр.
