Згорну́ти, ся. Cм. згортати, -ся.
Зуніятити, -я́чу, -тиш, гл. Сдѣлать уніятомъ.
Козак, -ка, м. 1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! 2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. 3) — чорноморський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ 5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. 6) Названіе красиваго, но хитраго вола. Ум. козаченько, козачок, козуря. Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Козаченьку-барвіночку! Ув. козарлюга, козачище. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Славного війська козачище. Первий запорожець був здоровенний козарлюга.
Косий, -а, -е. 1) Косой. Постіл косіш, а я босий.
2) О столѣ: треугольный. По під стінами стояло 12 стільців, в кутках, косі столики.
3) = космина.
Обмолоти, -мелю, -леш, гл. Обмолоть.
Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.
Перепонка, -ки, ж. Косая планка, прибитая къ воротамъ.
Страждування, -ня, с. = страждання.
Тиртиця, -ці, ж. = тертиця.
Усиновлення, -ня, с. Усыновленіе.
