Благущий, -а, -е. Умоляющій.
Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Кирд, -да, м. Стадо овецъ. Ум. ки́рдик.
Козій, -зія, м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу.
Кошениця, -ці, ж. = кошаниця. Три копиці кошениці. Ну, каже кінь, пусти мене... на три зорі, ни пшеницю, на зелену кошеницю.
Посміховисько, -ка, с. = посміховище.
Поцвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: покричать.
Пуляк, -ка, м. = пульпак = индик.
Скалічити, -чу, -чиш, гл. Искалѣчить, изувѣчить. І нянчину всю рать розбили, скалічили, распотрошили.
Цвітли мн. Годъ кушанья: сваренная свекла съ хрѣномъ и квасомъ, ѣдятъ вмѣстѣ съ мясомъ.
