Бзюк, -ку, м. Раст. Sambucus Ebulus L.
Дри́ґа́ти, -ґа́ю, -єш, одн. в. дриґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. І старому собаці дриґають жили. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою.
Заслуже́нник, -ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе.
Звужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. звузи́ти, -вужу́, -зи́ш, гл. Съуживать, съузить.
Ми́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Добра мисливши й люблячи щиро. Лиха мислити. Недоброжелательствовать, желать зла. Свій своєму лиха не мислить.
Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю.
Позшивати, -ва́ю, -єш, гл. Сшить (во множествѣ). Вони (Адам і Ева) позшивали листи з липи, позакривались.
Поранку нар. = уранці. Завтра поранку викопаєм ямку.
Стільчик, -ка, м.
1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить.
2) Табуретъ.
3) Cм. витушка.
Уразний, -а, -е. = уразливий 2. Тут, під мальовничою руїною, знайшла я ще вразну мойму серденьку семйову драму.
