Каблучка, -ки, ж. Ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучки. 3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. 4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. 5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. 6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю.
Костьол, -лу, м. = костел. Бачте, у Вільшаній у костьолі... у титаря.
Омити Cм. омивати.
Позсаджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и зсадити, но во множествѣ. Узяв та й позсаджував дітей на віз.
Розвертати, -таю, -єш, сов. в. розверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта.
2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне?
Розм'якнути, -кну, -неш, гл. Размякнуть. Уже Вулькан розмяк як каша.
Татарча, -чати, с. Татаренокъ. Ум. татарчатко. І дитині приспівала: «люлі-люлі, татарчатко!»
Уліжно нар. Удобно для лежанія. Хоч не в'гжно, так уліжно.
Халаща, -щі, ж. = хмиз.
Шкрум, -ма, м. 1) Нагаръ въ трубѣ. 2) Заячій жиръ.
