Берло, -ла, с. Скипетръ. Падишах своїй цариці берло довіряє.
Журі́ння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння.
Завдру́ге нар. = вдруге. А він його завдруге як заціде у вухо!
Круль, -ля, м. Король. (Заимствовано изъ польск. языка).
Огрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. огребти́, -бу, -бе́ш, гл. = обгрібати, обгребти. Огню огреби. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати.
Побурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Поворчать. Ні, в мене свекруха не зла. Часом побурчить трохи, а не лає.
Помилуватися, -луюся, -єшся, гл.
1) Полюбоваться. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці.
2) Поласкать другъ друга. Поцілуймося, помилуймося, хто кому рад.
Пробатуритися, -рюся, -ришся, гл. = прочуматися.
Радування, -ня, с. Совѣщаніе. Він поганські радування в ніеець обертає, хитрі задуми невірних мов той лев змітає.
Тихість, -хости, ж.
1) Тишина, свойство тихаго. Провадили ми наше діло в благодатній тихості.
2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця.
