Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Дотовпля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. = дотовплюватися.
Жни́вний, -а, -е. Жатвенный.
За́віс, -су, м. = круча.
Опірати I, -ра́ю, -єш, сов. в. опе́рти, опру, опреш, гл. = і. обпірати, обіперти.
Плесканка, -ки, ж.
1) Глиняная посуда, родъ большой фляжки для водки въ видѣ плоскаго круга съ горлышкомъ; носится на шнуркѣ черезъ плечо.
2) плесканка сиру. Кругъ сыру.
Родовитість, -тости, ж.
1) Знатное происхожденіе, родовитость.
2) Наслѣдственность.
3) Плодородіе.
Сап'янці, -ців, м. мн. Сафьянные сапоги. На козаку бідному летязі сап'янці, — видні п'яти пальці.
Сіно, -на, с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ум. сінце.
Шинкарівна, -ни, ж. Дочь кабатчика.
