Ґа́йда, -ди, ж. 1) Родъ пастушьей свирѣли. 2) Волынка. Ум. отъ 1 и 2 знач. ґайдиця, ґайдичка. 3) Плохая собака. 4) об. Негодникъ, негодница.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. 2) Задавать, задать (урокъ). 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. З дочкою ліг спати, завдав сипа у лакеї. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? 4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. На вічну каторгу завдав. . Семена Палія на Сібір завдав. . Далеко десь були вони завдаті. 5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. . — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жалу їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. А буде нашу тисячу шати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпильки при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. 6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. 7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій тима додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. 8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб.
Купочки гл., дѣтс. = купі.
Макоцві́тний, -а, -е. Глупый; идіотичный. Макоцвітний чоловік.
Охнутися, -нуся, -нешся, гл. Я так і охнулась і сама не стямилась.
Приклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. приклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Наклонять, наклонить, склонить. Сам приклонив головоньку на маленьку годиноньку.
Процвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: протрещать. Усю ніч процвірчав цвіркун.
Розродитися, -джу́ся, -дишся, гл. Разрѣшиться отъ бремени. На ту гору усе лізуть ті жінки, шо на цім світі не розродились.
Тюті, тютіньки, тютічки, тютьки, меж. для призыва куръ: цыпъ, цыпочки.
Шолудивник, -ка, м. Раст. Pedicularis comosa L.