Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валькувати

Валькувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки. Камен. у. 2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины. Чуб. VII. 380. Сим. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬКУВАТИ"
Багріти, -рі́ю, -єш, гл. Багровѣть.
Вусань, -ня, м. см. усань.
Дово́дливо нар. Доказательно, убѣдительно. Та вже так доводливо викладає. Черном.
Ду́мання, -ня, с. Мышленіе. К. Кр. 34.
Звербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті. Макс. 161.
Одубитися, -блю́ся, -бишся = одубіти 2. Чи швидко твоя мати одубиться? Кіев. г.
Повибирати, -ра́ю, -єш, гл. = повибірати. Повибираю коралики до зерен. Чуб. V. 338.
Полошкати, -каю, -єш, гл. Вспугивать.
Постояти, -стою, -їш, гл. 1) Постоять. Чи бачила жениха мого? Ой як же я не бачила, що ще з ним і постояла. Чуб. V. 78.
Тапчанчик, -ка, м. Ум. отъ тапчан.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛЬКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.