Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поточити

Поточити, -чу́, -чиш, гл. Источить, изгрызть. Стор. МПр. 62. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЧИТИ"
Берегулька, -ки, ж. Ум. отъ берегуля.
Гайдабурити, -рю, -риш, гл. Разбойничать. Коли б ти не гайдабурив — всяк сидів би тихо. К. Дз. 125.
Ганчарство, -ва, с. Горшечное ремесло. О. 1862. V. 20. Шух. І. 259.
Клюква, -ви, ж. = ключина 2. Вх. Зн. 26.
Ледь-не-ледь, нар. = ледве-не-ледве. Ледь-не-ледь доїхав, таке болото. Н. Вол. у.
Німуватий, -а, -е. 1) Заикающійся. 2) Молчаливый.
Підкоротити Cм. підкорочувати.
Пошкитильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати.
Суворий, -а, -е. Суровый, строгій.
Ущипнутися, -нуся, -нешся, гл. Ущипнуться. Де вщипнеться, там подереться. Ном. № 11152.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.