Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

привітиця

Привітиця, -ці, ж. Раст. Cuscuta monogina Wahl. ЗЮЗО. І. 120.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 409.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИВІТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИВІТИЦЯ"
Балеґа, -ґи, ж. = белеґа. Вх. Зн. 2.
Борінка, -ки, ж. Ум. отъ борона.
Дралимо́на нар. = драла. Харьк.
Колисати, -шу́, -шеш, гл. 1) Колыхать. 2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Гол. І. 43. Колисала мама сина, свого чорнобривця. КС. 1893. VII. 82.
Ля I пред. = біля. Стоїмо ми ля воріт. Черниг. у.
Наліпи́ти Cм. наліплювати.
Писемний, -а, -е. Письменный. Вх. Лем. 449.
Повідсихати, -хаємо, -єте, гл. Отсохнуть (во множествѣ).
Полізун, -на, м. Сказочное существо: великанъ, одна рука котораго величиной съ обыкновеннаго человѣка; онъ не ходитъ, а лазитъ на колѣняхъ. Чуб. II. 250.
Ріпницький, -а, -е. Относящійся къ ріпнику.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИВІТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.