Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рішинець

Рішинець, -нця, м. 1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11. 2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 25.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІШИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІШИНЕЦЬ"
Дрімни́ці, -ни́ць, ж. мн. = дрімки, дрімливиці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці. Мил. 36.
Надгоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. надгорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Надгорать, надгорѣть.
Намуштрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно долго пробыть на ученьи (о солдат.). 2) Дисциплинироваться.
Непотріб, -ба, м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех.
Прочаклувати, -лую, -єш, гл. Проволшебствовать извѣстное время.
Серденько, -ка, с. 1) Ум. отъ серце. 2) Насѣк. То-же, что и сонечко, Coccinella. Вх. Пч. II. 26.
Схотінка, -ки, ж. Желаніе. Троє схотіти. К. Дз. 220.
Тирхатий, -а, -е. 1) О деревѣ: раскидистый. Шейк. 2) Растормошенный, небрежный, неряшливый. Шейк.
Угода, -ди, ж. 1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. на вго́ду. Въ угоду. Придивлялась, наче б то зроду того не бачила — йому на вгоду. МВ. 11 26.
Черезножиця, -ці, ж. = поверхниця. Шух. І. 138.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РІШИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.