Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рожен

Рожен, -жна, м. 1) Вертелъ. Єдин тримає печеню, а другий рожен. Ном. № 13199. 2) Роженъ, заостренный колъ (въ простыхъ саняхъ и пр.). Г. Барв. 323. Ой хто ж мене та не любить, рожен йому в серце. Чуб. V. 10.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 29.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЖЕН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЖЕН"
Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Бендюжник, -ка, м. Ломовикъ, ломовой извозчикъ. Херс.
Брись, -ся, м. Имя собаки. Kolb. І. 65.
Визол, -лу, м. Осадокъ золы послѣ бученія. Уман. II. 246.
Дужень, -ня, м. = дужак. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Нага́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Налаяться.
Пінна, -ної, ж. Водка: пѣнникъ. Котл. Ен. II. 9. Маркев. 169. Ум. пінненька. Тягли тут пінненьку троянці. Котл. Ен. II. 14.
Пооб'їздити 2, -джу́, -ди́ш, гл. Объѣхать (многое).
Русий, -а, -е. Русый. Руса коса. Чуб. V. 110., Ум. русенький. Обстелю тобі плечиці русенькими кісоньками. Грин. III. 496.
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЖЕН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.