Замі́р, -ру, м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. 2) Отдѣленное, отмѣренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо.
Злосливо нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш?
Крижмо, -ма, с. Ризки. А кума одріже полотна на крижмо.
Молодо́йка, -ки, ж. Родъ кушанья: кукурузная мука, свареная въ сладкомъ молокѣ.
Пообчищати, -ща́ю, -єш, гл. Обчистить, очистить (во множествѣ).
Пороскривати, -ва́ю, -єш, гл. Раскрыть (во множествѣ).
Потолока, -ки, ж. = потолоччя.
Филозофиста, -ти, м. = философ 2. Філозіфіста наївся тіста, взєв коралі, пішов далі.
Шишкобгальниця, -ці, ж. Дѣлающая шишки
Шіпавка, -ки, ж. Зудъ, свербежъ. Ум. шіпавочка.
