Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руна

Руна, -ни, ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Гу́мор, -ру, м. Юморъ. Левиц. І. (Пр. 1868, 474).
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі Cм. II. Дибки.
Задоволе́ння, -ня, с. = задовіл. Се вона говорить із якимсь задоволенням. Г. Барв. 218.
Закозакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать вести жизнь козака.
Квартира, -ри, ж. 1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири. Левиц. І. 219. 2) Форточка въ окнѣ. Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Грин. III. 671. Ум. квартирка, кварти́ронька, кварти́рочка. Одчиню я квартирочку, подай, мила, білу ручку. Чуб. Cм. кватира.
Копия́, -пиї, ж. Пика, копье. Іде козак улицею, копиєю упірається. Н. п.
Лазнюк, -ка, м. = лазник.
Негадки нар. = нігадки.
Подостаток, -тку, м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140.
Скоробреха, -хи, об. Враль, лгунъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.