Буц! I меж., выражающее столкновеніе лбами. Баран-баран буц!
Ворогування, -ня, с. Враждованіе.
Змостити, -ся. Cм. змощувати, -ся.
Кодкати, -каю, -єш, гл. Кудахтать.
Перезивки, -вок, ж. мн. Послѣсвадебныя угощенія въ четвергъ и пятницу: участники свадьбы идутъ въ домъ новобрачнаго, отъ него къ дружку, затѣмъ къ брату, дядѣ, сестрѣ.
Підлиза, -зи, об. Льстецъ, подлипало.
Пліт, плота, и пло́ту, м. Плетень, изгородь, сплетенная изъ хворосту; у гуцуловъ изъ горизонтально лежащихъ жердей (ворини), концы которыхъ ущемлены между двумя рядомъ стоящими тонкими и высокими столбами (кілє), верхніе концы которыхъ стянуты сплетеннымъ изъ тонкаго древеснаго ствола кольцомъ (гужва, гуже́вка); нижняя жердь (ворина) для предохраненія отъ гніенія лежитъ на камняхъ, называемыхъ підніжки. пліт вічний. Огорожа сложенная изъ камней. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Копитан хоть і подивиться на чоловіка, то неначе собака крізь пліт. Низом, низом по-під плоти, в коноплях сховався.
Позавивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Обмотать, обвить (многихъ, многое). Пусти ж мене, мати, в той сад погуляти, свого миленького кости позбірати, на тихім Дунаю переполоскати, в шовкову хустину позавивати.
2) Завить. Я б свої кучері та позавивала. Місяць дощовий буде, бо як народився, то ріжки униз спустив; а як такий, що так і позавивав ріжки вгору, то не буде дощу.
Полоти, -лю́, -леш, гл. Полоть. Полю я конопельки дрібні зелененькі.
Улучно нар. Мѣтко.
