Бекешка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бекеша. 2) Глыба земли.
Бланяр, -ра, м. = скляр.
Виздих, -ху, м. Падежъ (животныхъ).
Вороньок, -нька, м. = воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком.
Дзидзи́кати, -каю, -єш, гл. Говорить, какъ выговариваютъ евреи. Бо й правда, що сей Юдун дзидзикав мов справжній жид.
Люли́на, -ни, ж. = люля, колиска. Е... е... люлино! Засни, мала дитино!
Страп'я, -п'я, с. = страпки. Іде, а страпя висить. Одежинка.... носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям.
Стригти, -жу́, -же́ш, гл.
1) Стричь. До Миколи ніколи не сій гречки, не стрижи овечки.
2) Бить. Всіх за все по спині стриг.
3) кінь стриже вухами. Конь прядетъ ушами.
4) — зуби на ко́го. Острить на того зубы.
5) — куди. Направляться къ чему; намекать на что. Он куди його тягне. он куди він стриже. Христя знає, куди се Грицько стриже, та мовчить.
Хибкий, -а, -е. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Хибкий місток. Хибкий віз. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке.
2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. Чудне, хибке, непевне слово в його.
3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро.
Хламати, -маю, -єш, гл. Съ жадностью ѣсть. З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка і кабанчик і давай похапцем хламати зерно.
