Джу́ра, -ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Cм. Чура. Ум. Джу́ронька.
Жалісли́во, жа́лісно, нар. 1) Сострадательно, сердобольно. 2) Жалобно, грустно. Сидить голубка, жалосно гуде. Ум. жалісненько. (Зозуленька) жалісненько закувала.
Жируха́ 2, -хи́, ж. = жерелуха.
Замо́ва, -ви, ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.
Напроси́ти, -ся. Cм. напрошувати, -ся.
Опона, -ни, ж. Пологъ, занавѣсь. Панни заслонили опонами та килимами піч.
Переметати, -мечу, -чеш, гл. Перебросить. А я тую річку човном перемечу.
Пороти, -рю́, -реш, гл.
1) Пороть, распарывать. Порола рукава цілий день.
2) Вскрывать, потрошить. Уже ж того Нестерюка на брамі пороли, они ж єго потрошили і голов лупали.
3) — пір'я = дерти пір'я.
4) О дождѣ: лить. Дощ так і поре.
Приголовач, -ча, м.
1) Изголовье; у грудного ребенка: свернутая пеленка, подкладываемая ему подъ голову, напр. во время купанья.
2) Въ гробу: доски въ изголовьи и ногахъ, соединяющія боковыя длинныя доски. У труні два приголовачі.
3) Полѣно, которое кладется поперегъ печи, чтобы на него класть поперечныя полѣнья. Ум. при́голо́вачок. А біленькії пелюшечки сповивала, а з дев'ятого шовку сповивачик сукала, а з сребра-злата приголовачок прикладала.
Розуміння, -ня, с. Пониманіе. Твого святого розуміння не вмію розумом збагнути.
