Болібрюх, -ха, м. пт. Emberiza milliaria, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.

Відцвітатися, -таюся, -єшся, сов. в. відцвістися, -туся, -тешся, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Рожа одцвілася, а калина началася. Мет. 17.

Довга́стий, -а, -е. Продолговатый. Довгастий кінь. Н. Вол. у., Ум. Довга́стенький. Довгастенькі груші. Черк. у.

Задвигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив... на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330.

Кавелок, -лка, м. = кавалок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. Екат. г.

Надулі́сся, -ся, с. Мѣсто возлѣ лѣса, опушка лѣса. А що то ти, чоловіче, робиш? Защо ти нашого німого старця б'єш? — обізвавсь до нього чоловік із надулісся, та й гукнув на товариство, а ті так і вискочили з лісу. Кв. Пов. (изд. 1887, т. II. 9).

Обпоганити, -ся. Cм. обпоганювати, -ся.

Прип'ясти, -ся. Cм. припинати, -ся.

У, в, пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично, смотря по своему положенію, то какъ у, то какъ в то, наконецъ, какъ средній между ними полугласный звукъ; при чемъ у чаще всего является въ положеніи между согласными, а также послѣ гласной, если слѣдующее слово начинается нѣсколькими согласными, и передъ гласной, если предыдущее слово кончается нѣсколькими согласными, а в оказывается большею частью въ положеніи между гласными, а также между гласной и одной согласной или между одной согласной и гласной, напр.: Як у руках рушниця у стрільця, то горе качкам. Тремтить лист у осики. Упала в озеро. Добре, як рибі в воді. Пташок в очеретах багато. Иногда послѣ согласной передъ гласной: ув: Роби до поту, а їж ув охвату. Ном. № 12124. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Послѣ согласной передъ нѣсколькими согласными иногда уві, а послѣ гласной передъ нѣсколькими согласными ві: Всі оці книжечки продаються ві Львові у книгарні брацтва ставропігійського. (На Посл. страницѣ обложки книжечекъ «Сільської Бібліотеки» 1862). Правила эти не выдерживаются въ стихахъ и, благодаря неправильностямъ правописанія, очень часто нарушаются въ письмѣ. І. Основное у. У. Употреб. съ родительн. падежемъ. а) На вопросъ: гдѣ? Хліб та сіль! Їмо, та свій, а ти у порога постій. (Шутка). б) На вопросъ: у кого, у чего? У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила. Н. п. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий. МВ. ІІ. 7. Иногда: для. А Наливай, — се не людина в мене, се дух війни, наслідник бога Морса. К. ЦН. 194. Иногда также съ оттѣнкомъ значенія на вопросъ: отъ кого? Ти в мене не втечеш! II. Основное в. Въ, во. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) На вопросъ: куда? Веди ж гостей у світлицю. К. ЧР. 37. Уваливсь у хату. К. ЧР. 39. Піду в базарь, попросю, щоб хто наняв мене. Грин. II. 89. Иногда въ знач.: о, объ: Кидай горшками в землю. Грин. І. 120. в книгу читати. Читать въ книгѣ, изъ книги. Ой ходить піп по церковці та в книжку читає. О. 1862. IV. 107. б) На вопросъ: въ какое положеніе, состояніе, въ какой составъ идти. Крутнем підперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. Піти в опришки. Взяли в салдати. в) На вопросъ: въ какое настроеніе, движеніе, дѣйствіе и. т. д.; переводится обыкновенно безъ предлога сотвѣтствующимъ глаголомъ или глаголомъ съ дательнымъ или творительн. падежемъ. Порося у квік, а баба у крик. Посл. А дитина в плач. Не вдавайсь у тугу. Не вкидайся так у прядіння, — доглядай усього хазяйства. Козаки не дуже вдавались у любощі. К. ЧР. 149. г) На вопросъ: какимъ орудіемъ или средствомъ? Вили у дзвони! Гуляти в карти. д) На вопросъ: какимъ образомъ, способомъ, путемъ? и. т. д. У силу додому дійшли. Мнж. 125. у го́лос читати. Громко читать. ув очевидьки бреше. Въ глаза вретъ. У брід річку перейшов. е) На вопросъ: въ кого, на подобіе кого? Хлопець у батька вдався. Пшениця така гарна: колос у колос. Желех. Наказував дідусь, щоб на завтра ви всі були лице в лице, одежа в одежу, черевики в черевики. Чуб. II. 21. ж) На вопросъ: когда? У середу родилася, — тепер мені горе. Н. п. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Вийди, вийди, козаченьку, у вечір пізненько. О. 1861. X. 55. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ на вопросъ: гдѣ? въ чемъ? на чемъ? а) У хаті в її — як у віночку. ЗОЮР. І. 145. Новенькі вікна в базарі покупили. Г. Барв. 249. Зоставсь ув убозтві. К. ЧР. 199. Верба стояла в березі. б) На вопросъ: въ какомъ числѣ, видѣ, состояніи и. т. д? Не у мнозі зять где, не багато бояр везе. Мет. 185. Ходім, кажу Катрі, ходім до Марусі.... ми собі з нею у трійці порадимось. МВ. ІІ. 123. Пішла я за ним у тропі. МВ. ІІ. 176. У добрім здоровлю. Желех. А ми з чоловіком у правді жили. Г. Барв. 434. У злагоді жили. в) На вопросъ: когда? У вечері, у ранці, у ночі — выраженія, превратившіяся въ нарѣчія. Cм. увечері, уранці, уночі. 3) На вопросъ: какъ скоро? черезъ сколько времени? Урік стара пані вмерла. МВ. (О. 1862. III. 65). І хутко її посватав? У півроку. МВ. (О. 1862. І. 80). У год так, чи в два ішли москалі через наше село. О. 1862. VIII. 27.

Уважливий, -а, -е. 1) = уважний. Знайшов уважливого слухача. Левиц. Пов. 261. 2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважливий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться. Волч. у. (Лобод.).