Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побілілий

Побілілий, -а, -е. 1) Побѣлѣвшій. 2) Поблѣднѣвшій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛІЛИЙ"
Вигикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть. Дай, Боже, легенько вигикнути. Ном. № 365.
Віячка, -ки, ж. Лопата для провѣиванія зерна. Шух. I. 166.
Кладій, -дія, м. = кладільник. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один. Канев. у.
Обсіпати Cм. обсіпувати.
Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку. Г. Барв. 321.
Повицуплювати, -люю, -єш, гл. Вытащить (во множествѣ).
Поманюньку нар. Понемножко. Конст. у.
Ростічка, -ки, ж. Небольшая поперечная долина. Вх. Зн. 61.
Ростоньки гл. ум. отъ рости. Ростоньки в костоньки. Мил. 36.
Свиріп'яний, -а, -е. Приготовленный изъ свиріпи.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІЛІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.