Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Вибуяти, -буяю, -єш, гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба.
Вільність, -ности, и вольність, -ности, ж. 1) Свобода, вольность. Служба вільности не тратить. У вольності хоч віку дожити. Вольність народня. Вільности вживати, заживати. Пользоваться свободой. У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас. Волю ся в річці напити, але вольности зажити. 2), мн.вольности. Запорожскія земли.
Зрізнитися, -нюся, -нишся, гл. Отдѣлиться, раздѣлиться.
Кролячий, -а, -е. Кроликовый, кроличій. Червоні кролячі очі.
Льото́к, -тка́, м. Отверстіе въ ульѣ, куда летаютъ пчелы.
Обжира, -ри, об. = обжора.
Об'їздити 2, -джу́, -ди́ш, гл. = об'їзджати.
Повизволяти, -ля́ю, -єш, гл. Освободить (многихъ). З неволі престрашенної нас повизволяла.
Порепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться.
