Вибуркнути, -ну, -неш, гл. Пробормотать.
Виказ, -зу, м. Обнаруженіе; донесеніе, доносъ. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав.
Заки́нути, -ся. Cм. закидати, -ся.
Заступи́льно, -на, с. = заступень.
Калічений, -а, -е. Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога.
Ледя́нка, -ки, ж. = ледівка. Вписавсь в купці, ямлив товар: ледянку-сіль і добру кримку, мед, віск...
Маца́, -ци, ж. Опрѣсноки у евреевъ.
Ревний, -а, -е. 1) Горькій, горестный. Ревні сльози. Плачем ревним я заплакав. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос.
Стинати, -на́ю, -єш, сов. в. стяти, зітну, -неш, гл.
1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. Стинати липу.
2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають.
3) стя́ти зуби. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам'ятався.
4) стинати плечима. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Cм. стенати.
Шкварити, -рю, -риш, гл.
1) Сильно нагрѣвать, жечь.
2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику.
3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить.