Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Заскварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зашкварчати.
Незмірений, незмірний, -а, -е. Неизмѣримый.
Орішина, -ни, ж. Орѣховое дерево. Ой ходила. Марусечка по леваді, та садила орішину у три ряди. Зеленая й орішина од сонечка ізов'яла.
Позакохуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Влюбиться (о многихъ).
Різзя, -зя, с. Отрубленныя при подчисткѣ деревьевъ вѣточки.
Розлючений, -а, -е. Разсвирѣпѣвшій. Навіженная розлючена темнота покинула душити Магомета.
Склінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Совокупляться (о собакахъ).
Тівко нар. = тілько. Ківко звіздоньків, тівко копоньків.
Шабелька, -ки, ж. Ум. отъ шабля.
