Вичмихатися, -хаюся, -єшся, гл. Отфыркаться.
Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать.
Домі́рний, -а, -е. Соразмѣрный.
Засну́лий, -а, -е. Уснувшій. Заснулий на зіму бабак.
Кацапщина, -ни, ж. Великороссія. Лаяв кацапів і кацапщину.
Переволочити I, -чу, -че́ш, гл. = переволокти.
Рідокоханок, -нка, м. Любящій родину? Любимець рода? Слово встрѣчено только въ стихотвореніи Метлинскаго въ приложеніи къ бандуристу: Кому й співати сю співанку, як не тобі, рідокоханку?
Роскиватися, -ва́юся, -єшся, гл. Приняться кивать. Що з того буде, що ви головами роскивалися?
Стидати, -да́ю, -єш, гл. Стыдить. Баба стидає дитину.
Татенько, татечко, -ка, м. Ум. отъ тато.
