Безприпорий, -а, -е. О волѣ: не имѣющій возвышенія въ концѣ шеи, на которое упирается ярмо. Cм. припір. Безприпорий віл.
Вербуванець, -нця, м. Завербовавшійся въ войско.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. І батькові не довіряв. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він.
Дубня́к, -ка́, м. Дубовый лѣсъ. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. Ум. дубнячо́к. Йшла баба дубнячком.
Надоло́нчити, -чу, -чиш, гл. Нашить надолонки. Cм. надолонка.
Попарторити, -рю, -риш, гл. = попартолити.
Приманити Cм. приманювати.
Слання, -ня́ Приготовленіе постели, постилка.
Сріберний, -а, -е. = срібний. Твій сріберний перстень.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.