Карчило, -ла, с. Затылокъ.
Кивуха, -хи, ж. Любящая кивать, преимущественно изъ кокетства.
Міша́ник, -ка, м. Крестьянинъ, дающій вмѣстѣ съ другими, свои овцы на выпасъ на чужомъ пастбищѣ.
Наво́дити, -джу, -диш, сов. в. наве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Наводить, навесть. 2) Направлять, направить. Учительку розумну матимеш, — наведе на добро. Молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести. 3) О животныхъ: родить, народить. Собака навела цуценят. 4) Много наваривать, наварить. Щоб невеликий був горщик: нащо його наводити у такому великому, — хиба вони поїдять? 5) — оком (на кого, на що). Взглядывать, взглянуть (на кого, что). Як тільки оком наведу, то і вгадаю, де співака. 6) наводити личко. Cм. личко.
Нага́йка, -ки, ж. = нагай. Коваль ізробив дротяну нагайку. Ум. нагаєчка. Шумить-гуде нагаєчка коло мого тіла.
Пообтикатися, -каємося, -єтеся, гл. Обтыкать себя (о многихъ).
Псик! меж. Крикъ на кошку: брысь!
Розшкепити, -плю, -пиш, гл. Расколоть, разщепить.
Сапіна, -ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топорище входить въ плече з пяткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль.
Свіжити, -жу, -жи́ш, гл. Освѣжать. Роса.... свіжить світ Божий.
