Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Де́нник, -ка, м. Дневникъ.
Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь.
Згукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене.
Здорове́цький, -а, -е. = здоровезний. Позносив на ту ж гору здоровецьке каміння.
Ікровиця, -ці, ж. Рыба-самка. Cм. ікрець.
Облатувати, -тую, -єш, сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату.
2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать.
3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить латами? Ой у полі криниченька та й облатаная.
4) облатати боки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають.
Пилочник, -ка, м. Раст. Lycopodium clavatum.
Правдомовець, -вця, м. Человѣкъ, говорящій правду.
Сварка, -ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Добра жилба, коли сварки нема.
