Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

таця

Таця, -ці, ж. 1) Подносъ. К. МБ. XI. 147. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті і кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці. К. ЧР. 38. 2) Дика таця. Раст. Senecio umbrosus W. et Kit. Шейк. Ум. тацька, тацечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАЦЯ"
Вочко, -ка, с. Ум. отъ воко.
Гупоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. То же, что и гупати, но о дѣйствіи учащенномъ. Чи до нас хлопці гупотять? Драг. 34.
Зрідка нар. Рѣдко, не часто, не густо. Ох і гаю мій, гаю, розсаджений зрідка. Чуб. V. 647.
Ломакува́тий, -а, -е. Грубый, неотеса (о человѣкѣ). Желех.
Незграбність, -ности, ж. Неловкость, неуклюжесть.
Окид, -ду, м. Оставшіеся на убранной нивѣ колосья. Окид на птицю, нехай і вона поживляється. Харьк. г.
Підстрішок, -шку, м. = підстріха.
Позапрягати, -га́ю, -єш, гл. Запрячь (во множествѣ). Воли позапрягають. Грин. III. 50. Мої коні воронії да позапрягані стоять. Чуб. V. 534.
Понарікати, -ка́ю, -єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Посягати, -га́ю, -єш, сов. в. посягти, гну, -не́ш, гл. Протягивать, протянуть руку, доставать, достать; засовывать, засунуть (руку въ карманъ). Посягни в кишеню, вийми грошей жменю. Грин. ІІІ. 506. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТАЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.