Дороста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. дорости́, -ту́, -те́ш, гл. Дорастать, дорасти. Ріс, ріс, не доріс, своїй неньці води не приніс. дорости́ літ. Достичь совершеннолѣтія. Меншая сестра літ не доросла.
Карність, -ности, ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. За злодійство йому сієї карности мало. об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно... все горя та лиха сподівайся.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. 2) Соединять.
Мі́зька, -ки, ж. Мезга.
Мотуша́тися, -ша́юся, -єшся, гл. = метуши́тися. Було ще дуже рано, але вже народ став мотушаться.
Обхарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Привыкнуть къ харчамъ. Обхарчувались салдати у нас: десять год простояли.
Помикати 2, каю, -єш, гл.
1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу.
2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш.
Пообкладати, -да́ю, -єш, гл. Обложить (во множествѣ).
Умаститися, -щуся, -стишся, гл. Обмаслиться, обмазаться. Це вмастивсь, наче сатана в болоню.
Цовта, -ти, ж. Глыба. Цовта землі, снігу, сахару.