Згальмува́тися, -му́юся, -єшся, гл. Сбиться съ толку, свихнуться. Далі що йому робити? Зовсім згальмувався: як ні за що стало пити — гавкати нанявся.
Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Дурень і м'яло ломить. А милая по милому білі ручки ломить. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Катря аж білі руки ламле. Сила ламле вже трухле дерево. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.
Мозчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мізчити. Мозчили голови і спини.
Ощадок, -дку, м. Остатокъ, остальное. Обрубав скільки, ще ощадок добрий. До ощадну. До тла, окончательно.
Перестрига, -ги, ж.
1) Овца, которая два раза въ лѣто стрижется.
2) Шерсть вторичной стрижки.
3) Пристриженная овчина старой овцы.
4) Насмѣшливо: обстриженный, обстриженная. Ум. перестрижка. А вона й кричить на мене: «Стрижко-перестрижко»!
Підтитарій, -рія, м. = підтитарний.
Столітній, -я, -є. Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Ліс столітній тихим сном дрімає.
Тихий, -а, -е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє.
2) Тихій, медленный.
3) Тихій, спокойный. Тихі води. Тихе море. Вітер тихий. У моїй господі тихій не живе зрадливий.
4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Ум. тихенький, тихесенький.
Товкиць! меж. Толкъ!
Тростистий, -а, -е. 1) О конѣ: больной тростю.
2) О растеніи: имѣющій толстый стебель. У оцього ячменю солома не тростиста, а лопушиста.
