Вигострювати, -трюю, -єш, сов. в. вигострити, -рю, -риш, гл. Оттачивать, отточить, наострить. Ой вигостри, сину, гострую сокиру, да поїдь у поле — ізрубай тополю.
Жердяний, -а, -е. Относящійся къ жерди.
Злиде́нник, -ка, м. = злидарь. Ото злиденник! Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати.
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. . 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде.
Купратий, -а, -е. Имѣющій большой задъ (о людяхъ, птицахъ). купрата дівка. Родъ брани.
Скализуб, -ба, м. Зубоскалъ.
Стрепетатися, -та́юся, -єшся, гл. Встряхиваться, встрепываться. Стій, коню, не лякайся, а ти, соколе, не стрепетайся.
Угіден, угідний, -а, -е. Угодный, пріятный, удобный; хорошій. Зняв, як він мені не вгіден.
Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл.
1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Шила в мішку не втаїш.
2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак.
Хірхильний, -а, -е. Плутоватый, хитрый.
