Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Воліти, -лію, -єш, гл.
1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі.
2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати.
Гнійник, -ка, м. Навозный жукъ.
Дебеля́ка, -ки, об. Дебелый, плотный, толстый.
Загостюва́тися, -тю́юся, -єшся, гл. Загоститься. Оце було як наша Катря де загостює, то мати дивують: що се доні нема! Така вже доля моя, що в мене не загостюється щастя.
Келішок, -шка, м. Рюмка.
Начекатися, -каюся, -єшся, гл. Наждаться.
Садівничити, -чу, -чиш, гл. Заниматься садоводствомъ.
Співачка, -ки, ж.
1) Пѣвица.
2) Пѣвунья. Дають дівчатам-співачкам.
Хитання, -ня, с. Шатаніе, качаніе.
