Вибіляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибілити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, выбѣлить. Не ти личко вибіляла. І напряла, і виткала, і вибілила полотно.
Воличок, -чка, м. Ум. отъ віл.
Герб, -бу, м. Гербъ. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Кошовий, -а́, -е́ 1) Относящійся къ кошу.
2) Только м. р. Кошевой, начальникъ Запорожской Сѣчи. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти, ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти.
Наскочити Cм. наскакувати.
Продзизчати, -чу́, -чи́ш, гл. Прожужжать.
Проквоктати, -кчу́, -чеш, гл. Проклохтать (о курицѣ).
Рапуття, -тя, с. Хламъ, старый домъ.
Сталька, сталка, -ки, ж. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. У чотирі сталки (вірьовка). Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Сталка намиста.
