Відволікати, -каю, -єш, сов. в. відволокти, -чу, -чеш, гл. Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть.
Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Ум. Дзю́бка.
Загости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Прибыть въ гости. Рад би я, моє дитятко, до тебе загостити, сирая земля двері прикрила, — не можу відчинити.
Звели́чувати, -чую, -єш, сов. в. звели́чити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать, сдѣлать великимъ, возвышать, возвысить. Здобудеш, хлоню, слави, зміркувавши, чия тебе звеличує держава.
Надхо́дити 1. Cм. Надіходити.
Оторопатіти, -тію, -єш, гл. Оторопѣть. Як я йому росказав, що там діється, — так він так і оторопатів.
Перекликатися, -каюся, -єшся, гл. Перекликаться. Сичі в гаю перекликались.
Помацки нар. Ощупью. Помацки... дверей шукають. Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять.
Ригати, -га́ю, -єш, одн. в ригнути, -ну, -неш, гл.
1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати.
2) Блевать, рвать, вырвать.
3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають.
Рознедужатися, -жаюся, -єшся, гл. Разболѣться. Рознедужався Павло мій.